Chapter 14

¶ Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

¶ Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

¶ На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

¶ Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

¶ Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

¶ Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

¶ Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

¶ Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

¶ Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

¶ Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

¶ Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

¶ Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

¶ Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

¶ Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

¶ Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

¶ Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

¶ Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

¶ Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

¶ Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

¶ Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

¶ Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

¶ Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

¶ Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

¶ Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

¶ Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

¶ У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

¶ У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

¶ Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

¶ Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

¶ Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

¶ Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

¶ Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

¶ Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

¶ Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.