Chapter 29

¶ Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.

¶ Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.

¶ Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.

¶ Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.

¶ Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

¶ У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.

¶ Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.

¶ Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.

¶ Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.

¶ Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.

¶ Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.

¶ Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!

¶ Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.

¶ Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.

¶ Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.

¶ Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.

¶ Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.

¶ Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.

¶ Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.

¶ Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!

¶ Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.

¶ Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.

¶ Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.

¶ Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.

¶ Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.

¶ Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

¶ Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.