| Chapter 7 |
1 | ¶ А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум. |
2 | У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав. |
3 | А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його. |
4 | Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому. |
5 | Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив. |
6 | І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою. |
7 | Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає. |
8 | Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить. |
9 | Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! |
10 | А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб! |
11 | ¶ І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу. |
12 | І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. |
13 | Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач! |
14 | І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! |
15 | І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. |
16 | А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм! |
17 | І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні. |
18 | Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх, |
19 | ¶ і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? |
20 | А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? |
21 | А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір. |
22 | І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина. |
23 | І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме! |
24 | А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його? |
25 | Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських. |
26 | На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка. |
27 | Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! |
28 | Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього. |
29 | І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням. |
30 | А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього. |
31 | І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони? |
32 | Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви... |
33 | Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона. |
34 | Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. |
35 | І виправдалася мудрість усіма своїми ділами. |
36 | ¶ А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. |
37 | І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, |
38 | і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила... |
39 | Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! |
40 | І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. |
41 | І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. |
42 | Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? |
43 | Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. |
44 | І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. |
45 | Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. |
46 | Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила... |
47 | Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. |
48 | А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! |
49 | А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? |
50 | А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі! |