| Chapter 17 |
1 | ¶ Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою. |
2 | ¶ Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок. |
3 | ¶ Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує. |
4 | ¶ Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного. |
5 | ¶ Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини. |
6 | ¶ Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки. |
7 | ¶ Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива. |
8 | ¶ Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому. |
9 | ¶ Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів. |
10 | ¶ На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів. |
11 | ¶ Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться. |
12 | ¶ Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його. |
13 | ¶ Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому. |
14 | ¶ Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її! |
15 | ¶ Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні. |
16 | ¶ Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема? |
17 | ¶ Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом. |
18 | ¶ Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого. |
19 | ¶ Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя. |
20 | ¶ Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло. |
21 | ¶ Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого. |
22 | ¶ Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості. |
23 | ¶ Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя. |
24 | ¶ З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі. |
25 | ¶ Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість. |
26 | ¶ Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість! |
27 | ¶ Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина. |
28 | І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним. |