| Chapter 8 |
1 | ¶ А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий. |
2 | І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене! |
3 | А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. |
4 | І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво. |
5 | ¶ А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, |
6 | кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. |
7 | Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. |
8 | А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! |
9 | Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить. |
10 | Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! |
11 | Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. |
12 | Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!... |
13 | І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його. |
14 | ¶ Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. |
15 | І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала! |
16 | А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, |
17 | щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс. |
18 | ¶ А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік. |
19 | І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов! |
20 | Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити... |
21 | А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. |
22 | А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх! |
23 | ¶ І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. |
24 | І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав... |
25 | І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! |
26 | А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала... |
27 | А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому? |
28 | ¶ І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. |
29 | І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити? |
30 | А оподаль від них пасся гурт великий свиней. |
31 | І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней. |
32 | А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді. |
33 | Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих. |
34 | І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!.. |