Ukrainian Bible

Luke 9

Luke

Return to Index

Chapter 10

1

 ¶ Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

2

 І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.

3

 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.

4

 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.

5

 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!

6

 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.

7

 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.

8

 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.

9

 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!

10

 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

11

 Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!

12

 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!

13

 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!

14

 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...

15

 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!

16

 Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

17

 ¶ А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!

18

 Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

19

 Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.

20

 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!

21

 Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

22

 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.

23

 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!

24

 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

25

 ¶ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

26

 Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

27

 А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

28

 Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

29

 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

30

 А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

31

 Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

32

 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

33

 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

34

 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

35

 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

36

 Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

37

 А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

38

 ¶ І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.

39

 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.

40

 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.

41

 Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,

42

 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...

Luke 11

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: