| Chapter 10 |
1 | ¶ Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським. |
2 | З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився. |
3 | Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію! |
4 | Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися. |
5 | Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром. |
6 | Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити. |
7 | Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому, |
8 | і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію. |
9 | ¶ А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій. |
10 | І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло, |
11 | і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу. |
12 | У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки. |
13 | І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж! |
14 | А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого! |
15 | І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того! |
16 | І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо. |
17 | Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми, |
18 | і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро? |
19 | ¶ Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе. |
20 | Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав! |
21 | І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви? |
22 | А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх. |
23 | Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним. |
24 | І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши. |
25 | А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. |
26 | Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина! |
27 | І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися, |
28 | і промовив до них: Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту. |
29 | Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене? |
30 | А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі |
31 | й сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися. |
32 | Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі. |
33 | Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі. |
34 | ¶ А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя, |
35 | але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду. |
36 | Він слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім. |
37 | Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачалась з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував, |
38 | Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним. |
39 | І ми свідки всьому, що Він учинив у Юдейському краї та в Єрусалимі, та вбили Його, на дереві повісивши... |
40 | Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився, |
41 | не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих. |
42 | І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих. |
43 | Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням. |
44 | ¶ Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова. |
45 | А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! |
46 | Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували... Петро тоді відповів: |
47 | Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми? |
48 | І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів. |