| Chapter 15 |
1 | ¶ Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, |
2 | Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. |
3 | Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, |
4 | і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, |
5 | і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. |
6 | А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. |
7 | Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам. |
8 | А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. |
9 | Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. |
10 | Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона. |
11 | Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували. |
12 | ¶ Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих? |
13 | Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! |
14 | оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! |
15 | Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. |
16 | Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! |
17 | Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, |
18 | тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! |
19 | Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! |
20 | ¶ Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. |
21 | Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. |
22 | Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, |
23 | кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. |
24 | А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. |
25 | Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! |
26 | Як ворог останній смерть знищиться, |
27 | бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все. |
28 | А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все. |
29 | Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться? |
30 | Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки? |
31 | Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. |
32 | Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!... |
33 | Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! |
34 | Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором! |
35 | ¶ Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть? |
36 | Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре. |
37 | І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого, |
38 | і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його. |
39 | Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб. |
40 | Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним. |
41 | Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою! |
42 | Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає, |
43 | сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, |
44 | сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. |
45 | Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий. |
46 | Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. |
47 | Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь. |
48 | Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. |
49 | І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. |
50 | І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. |
51 | ¶ Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, |
52 | раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!... |
53 | Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. |
54 | А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! |
55 | Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? |
56 | Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. |
57 | А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. |
58 | ¶ Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі! |