| Chapter 26 |
1 | ¶ Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки. |
2 | Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить! |
3 | Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає. |
4 | Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня! |
5 | ¶ Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його! |
6 | Його топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних... |
7 | Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш. |
8 | І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі, |
9 | за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди! |
10 | Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить! |
11 | Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх! |
12 | ¶ Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав! |
13 | Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє. |
14 | Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них. |
15 | Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув. |
16 | Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав. |
17 | Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм: |
18 | ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились... |
19 | Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих! |
20 | ¶ Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде! |
21 | Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх! |