| Chapter 21 |
1 | ¶ А Йов відповів та й сказав: |
2 | Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою! |
3 | Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш. |
4 | Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух? |
5 | Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть... |
6 | І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє... |
7 | ¶ Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються? |
8 | Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах... |
9 | Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого. |
10 | Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає. |
11 | Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують. |
12 | Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки. |
13 | Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол. |
14 | А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем! |
15 | Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його? |
16 | Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних... |
17 | ¶ Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки! |
18 | Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її! |
19 | Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме! |
20 | Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього! |
21 | Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене? |
22 | Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме? |
23 | Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний, |
24 | діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий. |
25 | А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він, |
26 | та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє... |
27 | ¶ Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене. |
28 | Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних? |
29 | Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте: |
30 | що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист! |
31 | Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить? |
32 | І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають... |
33 | Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа... |
34 | І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?... |