| Chapter 18 |
1 | ¶ Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, (18-2) то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя, |
2 | (18-3) Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя! |
3 | (18-4) Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! |
4 | (18-5) Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене! |
5 | (18-6) Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили. |
6 | (18-7) В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому! |
7 | (18-8) Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву: |
8 | (18-9) із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього! |
9 | (18-10) Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його. |
10 | (18-11) Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся... |
11 | (18-12) Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари! |
12 | (18-13) Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його... |
13 | (18-14) і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний! |
14 | (18-15) Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив. |
15 | (18-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх... |
16 | (18-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, |
17 | (18-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони! |
18 | (18-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям, |
19 | (18-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене! |
20 | ¶ (18-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх, |
21 | (18-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив, |
22 | (18-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов! |
23 | (18-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини, |
24 | (18-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його. |
25 | (18-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному, |
26 | (18-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його, |
27 | (18-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш, |
28 | (18-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву! |
29 | ¶ (18-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур. |
30 | (18-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього! |
31 | (18-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога? |
32 | (18-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною, |
33 | (18-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх, |
34 | (18-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає. |
35 | (18-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч. |
36 | (18-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться. |
37 | (18-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх, |
38 | (18-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої! |
39 | (18-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників. |
40 | (18-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх! |
41 | (18-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм. |
42 | (18-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу! |
43 | (18-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав! |
44 | (18-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються, |
45 | (18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх... |
46 | (18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться, |
47 | (18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив, |
48 | (18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! |
49 | (18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю! |
50 | (18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки. |