| Chapter 1 |
1 | ¶ Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, |
2 | щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, |
3 | щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, |
4 | щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність. |
5 | Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок, |
6 | щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки. |
7 | ¶ Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням. |
8 | Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, |
9 | вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою. |
10 | ¶ Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти! |
11 | Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного, |
12 | живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу! |
13 | Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати. |
14 | Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас, |
15 | сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки, |
16 | бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! |
17 | Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого: |
18 | то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою! |
19 | Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника! |
20 | ¶ Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, |
21 | на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: |
22 | Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? |
23 | Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої! |
24 | Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! |
25 | І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли! |
26 | Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх. |
27 | Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас, |
28 | тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, |
29 | за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього, |
30 | не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами! |
31 | І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, |
32 | бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! |
33 | А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом! |