Chapter 13

 ¶ Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

 ¶ З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.

 ¶ Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.

 ¶ Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.

 ¶ Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.

 ¶ Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.

 ¶ Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.

 ¶ Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.

 ¶ Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

 ¶ Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.

 ¶ Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.

 ¶ Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

 ¶ Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.

 ¶ Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

 ¶ Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.

 ¶ Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.

 ¶ Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.

 ¶ Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.

 ¶ Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.

 ¶ Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

 ¶ Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.

 ¶ Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

 ¶ Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.

 ¶ Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

 ¶ Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.